Про українців

Село і німці

Жили у селі двоє сусідів — Петро і Микола. Прийшла війна, зайшли у село німці. Петро пішов у ліс, партизанити, а Микола у селі лишився.

Тож приходять німці до Миколи, кажуть, як скажеш, де партизани ховаються, дамо корову і лантух картоплі. Подумав Петро, подумав, - і Петра, звичайно, шкода, і... А!...

Тож іде по селі, веде корову, несе лантух картоплі, аж як назустріч німці уже Петра ведуть. Петро порівнявшись з Миколою набрав слюни тай "Тьху!" Миколі у пику.
(Микола, обтераючись) - Та ти шо, Петро, обідився, чи шо?..

Собача мова

Стрімка річка і у ній тоне чолов'яга, кричить: — "Памаґітє! Спасітє!".
По березі тієї річки йде українець.
Потопаючий знову "Памаґітє! Спасітє!".
Українець нуль уваги.
Потопаючий знову "Памаґітє! Спасітє!".
Українець бурчить собі під ніс: — "А най би ти ся плавати н ... Читати далі »

Кляті жиди

В ресторан заходить український етнозоологіст. Явно чимось незадоволений. Сідає за столик, підкликає офіціянта до себе й питає в нього:
— А що то у вас там чорніється в кутку? То, часом, не жиденя?
— Та ні, то рояль, то чорний лак.
— А-а...
Але щось крутиться, вертиться, знову підкликає офіціянта до себе, питає:
— А що то у вас там біліється в кутку, то, часом, не жиденя?
— Та ні, то рояль, то клавиші від рояля, зі слонової кістки.
— От кляті жиди! — слоненятко замордували...

Непорозуміння

Ідуть по Києву два жиди. Один дивиться на годинник:
— Сьома, ми спізнились!
— Я не Сьома, я Міша.
— Та-а-ак, міша десять хвилин!

Танцюють всі!

Жидівський погром в Одесі. До погромників звертається старий жид:
— Беґите все, что хотите, толька не тґогайте маю дочь Саґочку!
Сара: — Hу, папа! Погґом єсть погґом!..

Навернені

Сайра й Мойва це Кілька й Тюлька, що прийняли юдаїзм.

Сніжний чоловік дуже довго мучиться літом, але взимку йому допомагають діти… Вони ліплять йому сніжних баб.