Їде гуцул на авто, на повній швидкості. Дивиться Даїшник стоїть. Не
тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив.
Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
- Та чого ж не поховаю, синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїжджає з
тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку
допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
- Слава Йсусу.
Дід обертається
- Слава навіки!
- А що, діду, закопали того?
- Та закопав..
- Та як закопали, як во він лежить.
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов. В ДАІ б’ють тривогу:
- шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на
цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Приходить
на цвинтар, дивиться, а старий лопатою зе
...
Читати далі »
